Фізіологія кори надниркових залоз
Гормони кори надниркових залоз
Перші біологічно активні екстракти кори надниркових залоз, здатні запобігти загибелі адреналектомірованних тварин, були отримані в 1930 р (Hartman u Brow-nell- Swingle і. Pfiffner). У 1934 р Kendall з співр. і в 1935 р Wintersteiner з співр. виділили з екстрактів надниркових залоз кристалічні речовини, котрі володіли біологічною активністю. За період з 1935 по 1938 р трьома групами хіміків на чолі з Kendall, Wintersteiner, Reichenstein з екстрактів надниркових залоз було виділено близько тридцяти стероїдів, з яких шість володіли біологічною активністю.
У 1937-1944 рр. був синтезований ряд стероїдів з числа тих, які виявлялися в екстрактах надниркових залоз, в тому числі дезоксикортикостерон, кортикостерон і кортизон. У 1950 р здійснений синтез гідрокортизону. У 1952 р з екстрактів надниркових залоз виділено стероїд, що володіє високою мінералокортикоїдної активності - альдостерон.
Хімічна будова і класифікація біологічно активних стероїдів, що виробляються корою наднирників. В даний час відомо, що в корі надниркових залоз виробляється значна кількість сполук, що є похідними циклопентану-пергідрофенантренового ядра. Із загальної кількості понад 40 стероїдів, які виділені з екстрактів надниркових залоз, лише невелика частина надходить у кров`яне русло і володіє біологічною активністю, т. Е. Є істинними гормонами кори надниркових залоз. Більшість же стероїдних сполук, які виявляються в надниркових екстрактах, є проміжним продуктом в складному процесі біосинтезу надниркових гормонів.
Залежно від числа атомів вуглецю в бічних ланцюгах, які приєднуються до основного циклопентану-пергідрофенантреновому ядру, гормони кори надниркових залоз відносяться до трьох груп сполук:
1) похідні прегнана або аллопрегнана, що містять 21 атом вуглецю,
2) похідні андростан, що містять 19 атомів вуглецю,
3) похідні естрана, що містять 18 вуглецевих атомів.
Група сполук, що відносяться до похідних прегнана, - кортикоїди або кортикостероїди - володіє біологічною дією, специфічним для гормонів кори надниркових залоз.
У цю групу входять вісім стероїдів - кортизол (гідрокортизон, 17-а-окси кортикостерон), кортизон (17-а-окси-11-дегідрокортікостерон), кортикостерон, 17-а-окси-11-дезоксикортикостерон, 11-дегідрокортіко стерона, 19 -оксікортікостерон, 11-дезоксикортикостерон і альдостерон. У фізіологічних умовах тільки три гормону надходять в кров у визначених кількостях - кортизол, кортикостерон і альдостерон. Інші з`єднання піддаються подальшим перетворенням в самому наднирнику.
За своєю дією на обмінні процеси кортикостероїди, що надходять в кров, діляться на глікокортикоїди і мінералокортикоїди.
До глікокортикоїди відносяться кортизол і кортикостерон. Кортизон, що володіє вираженою глікокортікоідной активністю, не надходить у кров надниркової вени, але, мабуть, може утворюватися з кортизол а в процесі метаболізму останнього поза наднирників. Про це говорить той факт, що, хоча в крові виявити кортизон не вдається, в сечі виявляються його тетрагідросоедіненія.
До Мінералокортикоїди відноситься альдостерон. Дезоксикортикостерон, що є важливим проміжним продуктом в синтезі кортикостероїдів в корі надниркових залоз і надає виражений вплив на обмін електролітів, за сучасними уявленнями, надходить у кров з наднирників тільки при деяких патологічних станах.
Поділ між мінералокортикоїдами і глікортікоідамі є до певної міри умовним, так як між гормонами цих груп існує зона «функціонального перекриття». Глікокортикоїди - кортизол, кортизон і в ще більшому ступені кортикостерон - надають на обмін електролітів - іони калію і натрію - таку ж дію, як альдостерон, але це мінералокортикоїдну дія виражена у них порівняно слабо. З іншого боку, альдостерон впливає на деякі обмінні процеси подібно кортизолу, значно поступаючись йому в активності. Іншу групу стероїдів, що виробляються корою наднирників, - її пучкової зоною - і які мають біологічну активність, складають статеві гормони і 17-кетостероїдів.
Справжні статеві гормони - високоактивний андрогенний гормон тестостерон і естроген - естрон і естрадіол - виробляються в наднирниках в невеликих кількостях. Прогестерон, який є важливим проміжним продуктом в біосинтезі кортикостероїдів, також надходить в кров в малій кількості. З великої кількості (близько 20) відомих в даний час з`єднань, що об`єднуються під назвою 17-кетостероїдів і характеризуються наявністю кетогрупи у 17-го атома вуглецю, в крові надниркової вени виявляються три нейтральних 17-кетостероїдів - дегідроепіандростерон (дегідроізоандростерон), андростендіон, 11- гідроксіандростендіон. Ці сполуки мають властивості чоловічого статевого гормону, однак вони значно менш активні, ніж тестостерон. Найбільш активний з 17-кетостероїдів, що виробляються корою наднирників, - андростендіон- в п`ять разів слабкіше тестостерону, а андрогенні властивості двох інших 17-кетостероїдів ще менше. Крім 17-кетостероїдів, що виробляються корою наднирників, в процесі метаболізму кортикостероїдів в організмі утворюється і виділяється сечею ще ряд нейтральних 17-кетостероїдів, з яких андростерон має слабку андрогенної активністю.
