Імунізація
Імунізація в комплексі профілактичних заходів позитивно себе зарекомендувала в боротьбі з віспою, дифтерію, кашлюк, правець, сказ, чумою, туляремією, сибіркою та іншими хворобами. Для профілактики дизентерії, орнітозу, інфекційного гепатиту, скарлатини та інших хвороб ефективні вакцини поки не отримані.
Зміст
Для активної імунізації використовують живі вакцини і вакцини з убитих мікробів або хімічних комплексів, добутих із них (хімічні вакцини). В останні час застосовують також комплексні або асоційовані вакцини, що дозволяють імунізувати одночасно проти ряду хвороб.
З живих вакцин реальне значення в нашій країні мають вакцини проти віспи, поліомієліту, туберкульозу, сказу, туляремії, чуми, бруцельозу і сибірки. З убитих вакцин застосовуються вакцини проти черевного тифу, холери, лептоспірозів, кліщового енцефаліту, коклюшу та інших хвороб.
Як засіб активної імунізації в повній мірі виправдали себе дифтерійний і правцевий анатоксини.
В даний час використовують такі методи введення препаратів в організм: підшкірний, накожний, внутрішньошкірний, внутрішньом`язово, ентеральний, аерозольний (аспіраційний) і комбінований.
Підшкірні ін`єкції застосовують при вакцинації убитими і хімічними вакцинами і анатоксинами. Цей метод відрізняється трудомісткістю. Застосовувати його можна тільки при дотриманні суворої стерильності.
Накожний і внутрішньошкірний методи використовуються при імунізації живими вакцинами. У порівнянні з попереднім методом при них менше травмуються тканини. При нашкірному методі з технічних причин (поверхневий або занадто глибокий надріз, зняття препарату одягом, залишкова дія дезинфікуючого засобу і т. Д.) Іноді спостерігаються негативні результати, тому проводиться перевірка прівіваемості вакцини: при чумі - на наступну добу, при бруцельозі - через 1 -2 дня, при сибірку - на 2-3-й день, при віспі - на 6-8-й день, при туляремії - на 12-15-й день. Особи з негативними результатами прищеплюються повторно.
Внутрішньом`язово метод використовується для введення сироватки і гамма-глобуліну. В даному випадку важливо не тільки дотримуватися стерильність, але і правила, прийняті для ін`єкцій зазначених препаратів.
При интраназальной імунізації необхідно обов`язково видаляти слиз і скоринки з носових ходів. В іншому випадку може не бути умов для приживання вакцинного вірусу.
Імунізація ентеральним методом проводиться рідкої вакциною або вакциною у вигляді таблеток, цукерок-драже і т. Д. Вакцину необхідно приймати в присутності вакцинаторам.
При відборі осіб, які підлягають імунізації, обов`язково враховують протипоказання.
Протипоказання до подкожному методу імунізації
Імунізація підшкірним методом протипоказана при таких захворюваннях і станах:
1) гострі інфекційні хвороби, включаючи і період реконвалесценціі- в будь-якому випадку щеплення слід починати через не менше місяця після клінічного одужання (дифтерія, коклюш), при вакцинації проти віспи - через 2 місяці;
2) гарячковий стан;
3) активні форми туберкульозу та виражена туберкульозна інтоксикація (дітей у віці до 3 років, інфікованих туберкульозом, можна імунізувати, якщо при спостереженні лікарем-фтизіатром протягом 6 місяців не виявляється клінічних ознак захворювання);
4) алергічні стани: астма, ревматизм в період загострення;
5) гострі кишкові та диспепсичні розлади і виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, гіпотрофія II і III ступеня;
6) гострі і хронічні нефрозо-нефрити і періодично загострюються процеси, піурія;
7) пороки серця в періоді декомпенсації, стан після інфаркту;
8) хвороби крові, лейкемія, гемофілія;
9) гіпертонічна хвороба;
10) хвороби печінки;
11) діабет;
12) велика мокнуча екзема і поширені гнійні захворювання шкіри;
13) авітаміноз;
14) захворювання, що супроводжуються кахексией;
Відео: Bond Portfolio Immunization
15) вагітність у другій половині.
Хворіли на малярію від щеплень не звільняються, але одночасно отримують протирецидивне лікування. Не приймаються також до уваги протипоказання для щеплень проти сказу.
Протипоказання до нашкірному і внутрішньошкірним імунізації
Імунізація нашкірному і внутрішньошкірним методами протипоказана при таких захворюваннях:
1) гострі інфекційні захворювання;
2) важкі хронічні захворювання печінки, нирок та інших внутрішніх органів;
3) захворювання, що супроводжуються кахексией;
4) активні форми туберкульозу;
5) декомпенсовані пороки серця;
6) велика мокнуча екзема і поширені гнійні захворювання шкіри.
Протипоказання до ентерального методу імунізації
Імунізація ентеральним методом протікає без реакції або супроводжується слабкою реакцією, в зв`язку з чим при цьому методі приймаються до уваги тільки такі протипоказання:
1) виражені диспепсичні розлади;
2) наполегливі відрижки;
3) захворювання, що впливають на загальний стан дитини (пневмонія, отит, пухирчатка і т. Д.);
4) явні симптоми родової травми;
5) недоношеність (вага дитини менше 2 кг).
Для профілактики ряду хвороб (кір, інфекційний гепатит, сказ та ін.) Використовують гамма-глобулін (пасивна імунізація).
Відео: WHO: Immunization for all throughout life - World Immunization Week 2016
Імунізацію проводять в плановому порядку та за епідемічними показаннями. Планові щеплення здійснюють проти дифтерії, коклюшу, правця, віспи, кору, туберкульозу (певним віковим групам населення), черевного тифу і паратифів (в ряді місць), чуми і туляремії (в природних осередках цих хвороб). За епідемічними показаннями щеплення проводять жителям населених пунктів, в яких є загроза поширення захворювань.
На ефективність імунізації поряд з іншими факторами впливає якість препарату. Воно може знижуватися в процесі зберігання і транспортування, під впливом високої і низької температури. При високій температурі, наприклад, у відносно короткий термін зменшується відсоток життєздатних мікробів в живих вакцинах і відбувається лізис мікробних тіл в вакцинах з убитих мікробів. Низька температура, особливо повторне заморожування і відтавання, не тільки знижує імуногенність багатьох препаратів, а й призводить до повної непридатності їх. Тому живі вакцини прийнято зберігати при температурі 4 °, а убиті вакцини - при температурі не вище 10 °. В таких же умовах повинна проводитися і транспортування препаратів.
