Що робити, якщо дитина не хоче йти в дитячий сад?
Чи не кожна дитина хоче ходити в дитячий сад. Ранній підйом, особлива їжа, інші діти, строгий вихователь і, головне, відсутність мами поруч ... Як же мотивувати дитину ходити в дитячий сад? Радами допоможе психолог Євгенія Лепешова.
Зміст
Перший день в дитячому садку ... Можливо, потім він зітреться з пам`яті, але зараз ви пам`ятаєте кожен рух вашого чада і кожен погляд, який він кинув на вас при розставанні на кілька годин ... Розберемося, з якими проблемами стикаються діти та батьки , і навчимося з честю виходити зі складних ситуацій.
Про що думає мама на роботі
Багато написано про те, який стрес переживає дитина, коли в один «жахливий» день його відводять із затишного звичного будинку і він раптом виявляється серед абсолютно незнайомих дітей і тітоньок. Це нам, дорослим людям, зрозуміло, чому малюк тепер проводить більшу частину дня в дитячому саду, а йому ще тільки належить відчути, що означає фраза: «Мама на роботі». Але питання ще й в тому, що не менший стрес переживають і самі мами. Адже комусь із нас доводиться віддати дитину в дитячий сад ще до двох років, а це психологічно, так і фізично важкий крок, так як малюк в цьому віці дуже прив`язаний до матері. До чотирьох років дитині легше адаптуватися в новому місці - у нього з`являються інтереси до колективних ігор і йому хочеться спілкування з однолітками. А мамі і раніше важко, тому що дитина - три роки йому, п`ять або сім - для неї все одно ще малюк, і переживань не менше.
Йдучи на роботу, «доходите» до неї в прямому сенсі. Чітко вишиковуйте план свого робочого дня і дотримуйтесь його - це правило допоможе вам відволіктися від тривожних думок.
Катерина (синові Івану 2 роки 7 місяців):
«Я сказала синові, що садок - це його робота. Він мене перепитав: «Справжня?» Я відповіла: «Так!» І тепер ми разом весело збираємося вранці кожен на свою роботу. Малюкам хочеться швидше вирости, і те, що хоч у чомусь робить їх самих або їх вчинки схожими на дорослих, їм подобається. І всім знайомим і друзям ми оголосили, що Ваня ходить на роботу в садок ».
Особистий досвід
Одного ранку малюк обов`язково відмовиться йти з дому, та ще й заплаче. А на роботу-то треба! Багато батьків силою тягнуть малюків в дитячий сад, деякі навіть кричать і шльопають бідолах. Жахливо, коли дорослі люди втрачають контроль над собою - їм немає виправдання! Щоб довести, що з будь-якою проблемою можна впоратися мирним шляхом, я розповім вам кілька історій з життя нашої родини.
До дитячого садка нам треба було їхати п`ять зупинок на автобусі із заїздом на автобазу, тому треба було будити дитину о 6.30 і виходити з дому близько сьомої ранку. Природно, вставати так рано йому було дуже важко, особливо в перші тижні. Щоранку доводилося вигадувати причини для такого раннього підйому: найулюбленіша причина - поїхати подивитися, як сплять автобуси.
Коли йшов дощ, ми одягали гумові чоботи, і дитині дозволялося йти по калюжах і навіть стрибати. Це теж допомагало прокинутися. Ще б пак, адже зазвичай дітям забороняють бігати по калюжах, а тут - будь ласка! Часто у нас утворювалися «дуже важливі справи»: треба віднести тітки Олени (виховательці) цукерку, встигнути першим в групі сісти на «Мерседес», віднести в садок нову розмальовку або машинку, щоб показати хлопцям. Здавалося б, нісенітниця, але насправді все це дуже важливо для дитини. Ну і ви, дорослі, в це теж повинні вірити.
Найлегше було в ті дні, коли в дитячий сад приїжджав театр, досить було вранці нагадати про це, і дитина сама біг до дверей.
Євгенія (синові Олегу 3 роки 5 місяців):
«Просторікує про те, що мама заробляє гроші для того, щоб купувати іграшки і одяг, а дитинча повинен ходити в садок і отримувати нові знання, грати з дітьми. Ми домовляємося. Я приношу кожен день щось смачне, і по дорозі він їсть і розповідає, як провів день ».
Про один забавний епізод хочеться розповісти докладніше. Була зима, і вранці все замело. На дорогах передбачалися пробки, і затримуватися було зовсім не до речі. Але, як це зазвичай буває, прокидатися малюк не хотів, на автобуси дивитися не хотів, цукерки відносити тітки Олени теж не хотів. Довелося розповісти історію, що на вулиці літає Баба Яга і мріє дістатися до дитячого садка, щоб з`їсти всю кашу! Сподіваюся, що психологи-колеги мене не засудять, але це подіяло. Так, не все так просто! Син заявив, що ми неодмінно повинні летіти в погоню, та ще й на мітлах, по-іншому - ніяк. Мені довелося пожертвувати двома старими швабрами, заради одного походу в дитячий сад. Ми «летіли» по засніженій вулиці на цих «мітлах». Але в автобус з такою казковою амуніцією не ввійдеш, ось і довелося вмовляти сина, що Бабу Ягу ми зможемо наздогнати тільки за допомогою «залізного коня», а свій «транспорт» ми залишили на найближчій смітнику.
Напевно, зараз багато хто подумає, що це баловство і дурість. Причому, звичайно, більше дурість з боку мами, тобто з моєї. Але, знаєте, я думаю, дитині це сподобалося і запам`яталося. І приклад з Бабою Ягою не став страшним, так як по дорозі ми «раптом» вирішили, що Баба Яга не стане їсти цю кашу, навпаки, тепер вона буде варити йому кашу щоранку. І син ще не раз, йдучи вранці в дитячий сад, говорив про те, хто йому там варить кашу. Яга виявилася хорошим кулінаром!
Всі способи умовлянь підходять, адже якщо дитина йде в дитячий сад з хорошим настроєм, то і вам від цього буде спокійніше на душі!
Регіна (дочки Ксюші 3 роки 7 місяців):
«У мене є кілька прийомів - який-небудь та спрацює!
Тисну на совість і свідомість з елементами підкупу: «Ти вже така велика і розумієш, що мені треба йти на роботу, щоб заробити нам грошей». Далі перераховую всякі дитячі радості, які можна купити за гроші.
Граю на почутті власності: «Ну ладно, не підемо. Шкода, звичайно, що твій шафка з сонечком віддадуть іншій дівчинці. І твої шпильки з гребінцем ... Тобі ж все це більше не потрібно? »
Згадуємо улюблених друзів: «Вони турбуватимуться, коли побачать, що тебе немає в групі, і будуть нудьгувати і думати, що ти захворіла. А ти ж не захворіла, немає? Хто в тебе кращий друг? А ще хто подобається? »
Пропоную обговорити, як ми сьогодні доберемося до саду - на самокаті або на велосипеді. Ну і так далі. Поки дочка відносно невелика, всі вмовляння зводяться до убалтиванію. Істерики бувають вкрай рідко. Тоді просто перечікую пік, відриваю і повертаюся до переліченим вище пунктах ».
Відео: Що робити, якщо дитина не хоче, а треба? Прийом, який працює!
Думки дітей та коментарі мам
Миша, 5 років:
«Не хочу йти в садок, тому що зі мною там ніхто не грає і ображають».
Наташа, мама Мишка:
«Насправді це лише відмовка, щоб в сад не ходити. У Михайла є і друзі, і приятелі в групі. Він товариський дитина ».
Діма, 4 роки:
«Не хочу йти в садок, тому що мене вчора лаяли і не дозволяли бігати по калюжах. І в новій групі суворі вихователі, а мама говорила, що добрі ».
Олена, мама Діми:
«У зв`язку з літнім графіком дитини перевели в іншу групу, але Діма відмовився ходити до нових вихователям. Проблема вирішена: дитина проводить літо на дачі з бабусею і хоче восени повернутися до своїх вихователям ».
Сергій, 6 років:
«Не хочу в сад, там змушують спати і карають. І ніхто зі мною не грає ».
Дарина, мама Сергія:
«Дійсно, після перекладу в новий дитячий сад потрібен час, щоб знайти нових друзів. А проблема сну була вирішена - забираємо дитину відразу після обіду ».
Відео: Як підготувати дитину до дитячого садка. Дитячий психолог (Київ) Данило Протас
Коли дитина тільки-тільки почав ходити в садок, його хвилювання, страхи і навіть примхи цілком зрозумілі. І тут вам буде потрібно багато терпіння і, звичайно, чуйності. Якщо є така можливість, не виходьте на роботу відразу, тому що маляті буде потрібно час на адаптацію до дитячого саду. Поступово збільшуйте час перебування дитини в саду, допомагайте йому знайти друзів. Спробуйте зацікавити дитину якимись творчими заняттями, наприклад, вчіть його ліпити або малювати, щоб на черговому занятті він зміг «вразити» дітей з групи і вихователя. Принесіть в садок гру, в яку можна грати тільки колективно. Накопичуйте багаж «позитивних підкріплень», і настане момент, коли дитина буде сам прагнути до дитячого садка, - адже там цікаво і є те, чого немає вдома.
При переході дитини в новий дитячий садок адаптація хоча і проходить швидше, ніж на самому початку детсадовской «кар`єри», але малюкові знову доведеться пройти ті ж етапи. Вам варто взяти невелику відпустку і також терпляче і поступово, як раніше, привчати дитину до нового місця.
Якщо дитина вже давно і цілком успішно ходить в дитячий сад і раптом одного ранку заявляє: «Не піду, не хочу! Мамочка, залиш мене вдома! », То вам обов`язково потрібно буде розібратися в причинах такої ситуації.
- В першу чергу, переконайтеся, що дитина виспався і що він здоровий. Нерідко саме погане самопочуття стає причиною небажання йти в садок. При цьому ознак хвороби може бути не видно, та й сам малюк не буде скаржитися на щось.
- Настільки різка відмова від звичного ходу життя буває пов`язаний з якоюсь конкретною проблемою. Якщо ви запитаєте дитину про це «в лоб», він, швидше за все, не відповість, в чому справа. Спробуйте з`ясувати причину поволі. Наприклад, ви можете, як би між іншим, розповісти про себе: «Пам`ятаю, коли я була маленькою, одного разу сильно посварилася зі своєю подругою в садку і потім не хотіла туди ходити». Або: «Одного разу на мене накричала вихователька, і я вирішила, що в садок більше ходити не буду». Якщо ви потрапите в точку, дитина відразу скаже, що і у нього та ж проблема. Тоді вже дійте залежно від причини. Можна продовжити лінію з власним прикладом: «Але потім я прийшла в садок і помирилася зі своєю подругою» і т. Д.
- Якщо не вдається розібратися самостійно, то вам може знадобитися допомога вихователя. Домовтеся, що в цей день ви прийдете за дитиною раніше, щоб обговорити з вихователем ситуацію, що склалася.
Буває, що небажання йти в сад наростає поступово і стає стійким. Тут найвірогідніша причина в тому, що дитині в садочку нудно, заняття для нього нецікаві або їх взагалі немає - діти надані самі собі. Уявіть себе на місці дитини: цілий день сидіти і не знати, чим зайнятися, та ще й в жорстких рамках дитячого садка з його режимом і правилами. А вдома малюка чекають улюблені іграшки, мультфільми, мама, готова пограти в будь-який момент. Якщо це ваш випадок і ви не в змозі змінити об`єктивну ситуацію в саду, навчіть дитину, як можна себе зайняти і розважити. Можна написати цілий список цікавих справ, можна брати з собою ігри або книги. Хоча, звичайно, в такій ситуації краще пошукати сад, де з дітьми по-справжньому займаються.
