Родинні зв`язки
Це нерозумно, дівчинка моя, Віра Михайлівна погладила дочка по опуклому животі, обтягнутого джинсовим «беремчатие» комбінезоном. - Я ж тепер в першу чергу бабушка.А ось і немає, заперечила та. - В першу чергу ти - жінка!
Зміст
Відео: Чи не увійде в Рай, поривають родинні зв`язки!
чекаємо онука
Вагітність дочки Віра Михайлівна зраділа, мабуть, навіть більше самої молодої мами. Ольга - та в основному турбувалася й поралася. А Віра з того самого дня, коли дочка сказала фразу «ти скоро станеш бабусею», тільки й робила, що раділа. Будинки готувала чоловікові борщ - і, посміхаючись, передчувала, як буде варити манну кашку малюкові. З цікавістю спостерігала за дітьми, возячи в пісочниці. І навіть подружилася з зятем.
- А я боялася, що ти будеш протестувати, - жартівливо казала їй дочка, приїжджаючи в гості. - Скажеш: «Що ж це ви в сорок років мене бабусею робите, я ще для себе пожити хочу!»
- Ну що ти таке кажеш, - ображалася Віра Михайлівна. - Діти це прекрасно!
Доктор, що зі мною?
Але незабаром Віра Михайлівна захворіла. Вірніше, відчула себе дивно. В один прекрасний момент вона раптом зрозуміла, що «чарівні дні» не прийшли в термін. З обережних розмов з подругами вона з`ясувала, що таке може бути симптомом раннього клімаксу або кісти яєчника.
Потім почалися проблеми зі шлунком. Майже кожен сніданок закінчувався - як би це м`якше сказати - розладом травлення. Віра купувала тільки найсвіжіші продукти, відмовилася від жирного і смаженого, але це не допомогло. До того ж почалися запаморочення.
- Ну ти, мати, зовсім вже, - заявила Ольга, коли Віра Михайлівна, повагавшись, все розповіла їй про свої проблеми. - Ти чому до лікаря не йдеш? Давай-но тебе для початку покажемо моєму гінеколога. Він у мене дуже хороший.
Хороший гінеколог - товстий рум`яний дядечко з сивими вусами - уважно вислухав Віру Михайлівну, оглянув її, похитав головою та особисто повів в кабінет ультразвукової діагностики. Довго водив мокрим датчиком по її животу і якось дуже загадково хмикав. Коли він хмикнув вшосте, Віра не витримала.
- Скажіть, що все-таки зі мною? Це вже клімакс, так?
- Навпаки, - відповів дядечко і хмикнув в сьомий раз.
- Тоді - кіста, - приречено прошепотіла Віра Михайлівна.
Відео: СІМЕЙНІ РОЗСТАНОВКИ по Хеллінгера. ЛЮБОВ ДО СЕБЕ. Відновлювати родинні зв`язки. Брежнєва Олена
- Кіста у вас, пані, з ніжками, - сказав хороший гінеколог, невідомо чому радіючи.
- На ніжці ?! - Приречено перепитала Віра.
- З ніжками, кажу. І з ручками. Плаває вже. Скоро штовхатися почне.
Бути чи не бути
- Ну що? - Жадібно спитала Ольга, яка весь цей час, нетерпляче соваючись на стільці, чекала маму в коридорі.
- Та все в порядку, - махнула Віра Михайлівна рукою і кисло посміхнулася. - Третій місяць.
- Стривай, мам, - тихо сказала Ольга. - Ти що, вагітна?
- Я вже домовилася з твоїм доктором, не заперечуєш? Завтра я прийду до нього з ранку ... Він сказав, треба, щоб на голодний шлунок&hellip- - вибачаючись пояснювала Віра. - А то пізно буде, адже термін вже великий…
Ольга повільно встала.
- Я стільки років просила тебе народити мені братика, - прошепотіла вона. - І ось тепер ти хочеш, щоб він не народився? Я тобі не дозволю!
Саме час
Маленька Варенька, розмірено прицмокуючи пустушкою, лежала в ліжечку.
- Ну все, вона тепер години два проспить, - майже беззвучно промовила Ольга. - Вона в памперсі, я її нагодувала…
- Ідіть, ідіть, - одними губами відповіла Віра Михайлівна.
- Ми з Андрієм, розумієш, так давно нікуди не вибиралися…
- Та йдіть же!
- Якщо що, дай їй водички…
Тут Віра зробила страшне обличчя, і дочка нарешті вислизнула за двері. Віра полегшено зітхнула, забралася з ногами на крісло і відкрила товсту книжку.
Через півгодини вона раптом усвідомила, що нічого з прочитаного не розуміє. Мало того - останню фразу перечитує вже раз шість. «Так що це зі мною?» - Подумала вона. І тут же зігнулася навпіл, схопившись за живіт.
Ще через півтори години прийшли дочка з зятем. Варенька все спала в ліжечку. А Віра Михайлівна, тримаючись за стіни, ходила по кімнаті і намагалася не шуміти.
- Швидку, - свистячим шепотом сказала вона дочці.
братик
Забирати Віру Михайлівну з пологового будинку приїхала ціла юрба. Її батьки, що залишили для такого випадку свій улюблений Пітер. Чоловік, зі сльозами на очах намагається вручити медсестрі величезний букет і одночасно забрати з її рук немовляти. Зять, гучно викрикує вітання, потрясаючи аж двома пляшками шампанського. Дочка Ольга з посмішкою переможця на обличчі. І маленька внучка Варвара, меланхолійно покусувати беззубими яснами тесемку своєю красивою рожевою шапочки.
- Ось, Варенька! - Радісно говорила Ольга, підносячи дочку до маленького сповиті Сашеньке, моментально заснув на руках у тата. - Знаєш, хто це? Це твій дядько!
Медсестра закашлялась і мало не впустила букет.
- Двадцять п`ять років мріяв про сина, - схлипував «молодий батько», похитуючи згорток, перев`язаний синьою стрічкою.
- Ми чомусь думали, що і у нас буде хлопчик, - посміхалася Ольга. - Але, видно, не судилося.
Відео: COMEDY WOMAN / Аватар # 1 СПОРІДНЕННІ ЗВ`ЯЗКУ
- А якщо, - прошепотіла їй на вухо Віра Михайлівна, - якщо Варенька коли-небудь попросить тебе про братика?
