Спід старше, ніж ссср: є думка, що пандемія почалася ще в 1908 році
- Журналіст і популяризатор науки Девід Ком (David Quammen) в своїй книзі "Шимпанзе і Річка" досліджує історію вірусу, що викликає СНІД.
- Ком стверджує, що пандемія СНІД стартувала біля кордону Камеруну приблизно в 1908 році.
- Негр-мисливець вбив в лісі Шимпанзе і заразився вірусом від тварини.
- Потім мисливець заразив ще когось, і інфекція поширилася вниз по Річці.
- У поширенні вірусу головну роль зіграло нібито те, що шприци та голки в клініках використовувалися багаторазово.
Автор недавно побачила світ, ще пахне свіжою фарбою книги "The Chimp and the River" повідомляє читачам, ніби епідемія СНІД почалася у вологому африканському лісі на півдні Камеруну в 1908 році. А чи не 70 років по тому, коли вірус дозволив медикам себе виявити в Парижі і Нью-Йорку, на зорі 1980-х.
Розрахований на широкий читацький загал, праця Девіда Ком є свого роду ретроспективний детектив. Ком простежив історію СНІД, вивчаючи генетичні зразки, отримані у людей і у африканських шимпанзе. Сліди вірусу імунодефіциту привели журналіста в південно-східній Камерун початку 20 століття.
якийсь мисливець, живе біля річки Санга, пішов в ліс і вбив шимпанзе, потім обробив його і з`їв. Теорія Ком говорить, що мисливець підхопив від мавпи вірус, схожий на нині відомий ВІЛ. Потім статевим шляхом лісової патоген потрапив в село і став пробиратися до великих міст, вниз по Санге. Ця річка є притокою Конго, тому через деякий час вірус опинився в Леопольдвіль (Кіншасі) - столиці найжорстокішої з афроколоній нинішнього Євросоюзу.
Потім, пише Ком, в цивілізованій частині Конго вірус почав поширюватися серед людей, які користувалися нестерильними голками в лікарнях і лікарських кабінетах. У той час в африканських тропіках лікування від будь-якої хвороби зазвичай вимагало понад 30 ін`єкцій ліки протягом двох-трьох років, тому голки для уколів використовувалися медиками та пацієнтами, поки не затуплялісь остаточно.
Як тільки за допомогою багаторазових шприців вірус-попередник СНІД опинився в крові у декількох сотень людей, епідемію вже було не зупинити. Численні статеві контакти довели процес до тріумфу.
У 1950-х роках відбувалася деколонізація чорної Африки. З Конго геть повернулися трудові мігранти - франкомовні громадяни Гаїті. Один з них нібито привіз в Америку, крім спогадів про Конго, дозу вірусу ВІЛ-1, групи М, субтипу В.
Повторне використання голок допомогло ВІЛ поширитися по Гаїті, а потім, орієнтовно в 1969 році, то чи плазма крові, то чи живий носій-гаїтянин потрапили в США. Вже там патоген вселився в пацієнтів, яким ні про що не підозрюють лікарі робили переливання крові. Вірус імунодефіциту людини також вселився в наркоманів через загальні голки, і в гомосексуалістів - Статевим шляхом, мабуть, через випадкового контакту двох геїв - з Гаїті і з США.
Альтернативна гіпотеза про появу ВІЛ в Америці належить розуму Ренді Шілтс (Randy Shilts), який переконаний, ніби СНІД випадково доставив в США бортпровідник "Air Canada" Гаетан Дуга (Dugas), який був геєм-ентузіастом. Пана Дуга, франко-канадця, містер Шілтс вважає першим носієм вірусу в Штатах, "пацієнтом Зеро". Нібито цей стюард особисто заразив ВІЛ ще 40 осіб, з якими ділив ліжко.
Тобто, теорії Шілтс і Ком, мають своїх прихильників і ненависників, один одному - не пара. Ком не заперечує, що Дуга зіграв не епізодичну роль в драмі з ВІЛ-пандемією, проте заразився ВІЛ бортпровідник не в Африці.
Починаючи з 1981 року, коли до американських лікарів стали потрапляти гомосексуалісти з невиліковною пневмонією, ВІЛ оселився в організмах 78 мільйонів людей Землі. Як повідомляє ООН, патоген став причиною смерті 39 млн чоловіків і жінок. Нині найбільш проблемною з ВІЛ територією є країни півдня багатостраждальної Африки.
